ГОСТРИЙ СИГНАЛ >>>>>

Пізній вечір, село, хата, де живе подружжя похилого віку. У жінки заболіло серце, а таблетки закінчилися. Найближча аптека – в місті Канів, за 15 кілометрів. Чоловік виходить на трасу й починає ловити попутку до Канева... По-вашому, це нормально?

До редакції "Дніпрової Зірки" зателефонував житель села Ліпляве. Чоловік розповів історію, яка могла б здатися перебільшенням, якби не була жорстокою реальністю.

Наприкінці лютого цього року чоловік опинився у ситуації, коли ліки дійсно були потрібні негайно. У його дружини заболіло серце, а таблетки, які вона приймає на постійній основі, закінчилися.

Власного автомобіля у родини пенсіонерів немає. Рейсові автобуси із села Ліпляве у місто Канів, на жаль, не ходять. Тож чоловік пішов на трасу ловити попутку.

Пощастило: перша машина, яку він зупинив, їхала до Канева. Перед тим, як вийти, чоловік простягнув водійці 100 гривень. Вона подякувала, гроші взяла, здачі не дала.

Звичайно, 100 гривень - це дешевше ніж таксі. Але для пенсіонера така сума за одну поїздку по ліки - чималі гроші.

Купивши необхідні таблетки, чоловік знову вирушив до виїзду з міста - ловити машину назад. Цього разу пощастило більше: водій підвіз безкоштовно.

Проблему вдалося тоді вирішити. Але сама ситуація виглядає абсурдною. Вам не здається?

Літній чоловік пізнього вечора стоїть на узбіччі дороги й ловить попутки, щоб купити таблетки для дружини. У XXI столітті. У громаді, яка має свою владу, своїх депутатів, свій бюджет.

Кілька років тому в селі Ліплявому працювала аптека. Це була комунальна аптека, власник - Черкаська облрада. Через нерентабельність її закрили.

І що ж після цього? А після цього питання доступу до ліків для мешканців села надовго зависло у повітрі. І висить до сих пір.

Фактично людям дали зрозуміти: якщо потрібні ліки - їдьте до Канева. До міста, яке знаходиться за 15 кілометрів. Якщо немає транспорту - якось добирайтеся. Як саме, пішки? Теоретично можна і пішки. Усього три години ходи.

Так, у багатьох жителів Ліплявської громади сьогодні є автомобілі. У селі без власного транспорту виживати дедалі складніше - автобусне сполучення між селами і Каневом відсутнє.

Але є й ті, хто машини не має. Переважно це люди старшого віку. Вони просять сусідів підвезти до міста, купують ліки "про запас", коли випадає нагода потрапити до Канева. Та передбачити, коли саме знадобиться потрібна таблетка, не завжди можливо. Саме тому аптека чи хоча б аптечний пункт у селі - це не питання зручності. Це елементарна потреба для старих людей.

Тож звертаємо увагу сільського голови Ліплявської громади  Сергія Геращенка та депутатів сільради на цю проблему. Запитання просте: чи справді в громаді, де живуть сотні людей, не можна знайти рішення, щоб у селі з'явився хоча б аптечний пункт? Бо для когось ці 15 кілометрів до Канева колись можуть виявитися занадто довгими...

Підготувала Марія ГЛАМАЗДІНА

(A)